Гарний міф про Конституцію Пилипа Орлика

Ніякої Конституції Пилипа Орлика не було?

Posted on 07.08.2011 by АлМаС| Залишити коментар | Редагувати 1 Vote

 

 

Історія свідчить, Пилип Орлик, по-російськи, – Філіп Орлік (1672-1742), після того, як гетьман Мазепа знищив Василя Кочубея, став одним з найвпливовіших людей в Україні. Він займав пост генерального писаря.  В ті роки, писар і особливо генеральний, був дуже важливою людиною. Орлик був у курсі всіх справ Івана Мазепи.  Отже, знав він й  про те, що гетьман задумав зрадити царя Петра і перейти на сторону шведських загарбників. Коли з цього нічого доброго не вийшло і коли Мазепа помер, через чотири місяці після розгрому під Полтавою, вже 5 квітня 1710 року, відбулося комічне дійство, коли купка утікачів, обирала наступника Мазепи, гетьмана України (Війська Запорозького), яка ніяк їм не належала.Гетьманом був обраний Пилип Орлик.  Під час обрання Орлика ним був підписаний, так званий «Расtа еt Соnstitutiones legum libertatumge Ехercitus Zaporoviensis», договір про взаємини гетьмана з козацької верхівкою. Цей документ і буде темою цієї статті. Причому зверніть увагу, документ був складений на двох мовах. На староукраїнській та латинській, яка на той час була у Західній Європі мовою науки. Що стосується Орлика, то він закінчив свої дні в еміграції, до кінця життя сподіваючись отримати владу в Україні і підбиваючи іноземні держави до втручання в її внутрішні справи.Мабуть ніхто і не знав би самозваного гетьмана, якби через багато років після його смерті не було витягнено з архівів «Расtа еt Соnstitutiones legum libertatumge Ехercitus Zaporoviensis» і не оголошено, цей документ першою конституцією світу, давши йому, заднім числом пишну назву – «Конституція Пилипа Орлика». Це черговий гарний міф.Отож проаналізуємо акт Філіпа Орліка.

Якщо спробувати в Гуглі набрати  латинську назву «Конституції Пилипа Орлика» – «Расtа еt Соnstitutiones legum libertatumge Ехercitus Zaporoviensis», то виявиться, що  практично  99 відсотків сайтів, включаючи «Вікіпедію», висвітять наступний переклад – «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького». А якщо перекладати буквально, то перше слово позначає «договір», слово «еt» перекладається, як «і», слово «cоnstitutiones», від латинського «cоnstitutio» – «встановлення, установа, організація, постанову». Причому, перше і третє слово у множині. «Legum» можна перевести як, «закон, норма, правило, право». «Libertatumge», від «liberto» – «визволяти», перекладається, як «свобода», або «вільність». «Ехercitus», це «навчене військо, армія». Слова «Zaporoviensis» в довіднику не виявилося, але і так ясно, що тут мова йде про «запорожців», тобто про запорізьких козаків. Значить грамотний переклад словосполучення «Расtа еt Соnstitutiones legum libertatumge Ехercitus Zaporoviensis» виглядатиме так - «Договори і постанови прав і вольностей Війська Запорозького».

Тобто старшини ДОМОВИЛИСЯ з новообраним гетьманом – уклали з ним пакт. І УХВАЛИЛИ, як він буде забезпечувати їхні права і вольності. А гетьман приніс присягу в тому, що він буде це виконувати. До того ж у гаранти взяли того, хто в даний момент був повелителем козаків-зрадників – шведського короля Карла ХІІ.

До недавніх пір документ був відомий, лише в копіях. Тільки в самому кінці 2008 року він був виявлений в російських архівах, куди його передали в 1800 році. До речі зняти копії з оригіналу вдалося, через бюрократичну тяганину, тільки в кінці 2009 і зовсім недавно він з’явився у пресі. Ось як в оригіналі виглядає заголовок «Конституції Пилипа Орлика». « Договори і постанови прав’ і вольностей войскових’ межи ясневелможним’ його милості паном’ Філіппом’ Орліком’ новоізбранним’ війська Запорізького гетьманом, і межи енеральнімі особами, полковниками і тім’ї ж військом Запорізьким». Як бачите ніяких «конституцій», тут немає і близько. Взагалі сам документ читати повчально.І Орлика виявляється, тодішні українці називали зовсім не Пилипом, а цілком по-російськи, Філіпом.

Чи має документ ознаки Конституції. Ні. За змістом договір – типова «виборча капітуляція». Тобто документ, який підписував кандидат на виборний державний пост, де брав на себе зобов’язання щодо задоволення інтересів виборців. «Виборчі капітуляції» з’явилися задовго до Пилипа Орлика, ще в ХІІІ столітті. У Польщі такі документи називалися «Pacta conventa» і полягали з 1573 по 1764 рік між «польським народом», а точніше шляхтою та новообраним королем при його «вільних виборах». Україна була довгий час під владою Польщі, та й після цього Польща залишалася близьким сусідом, тому недивно, що при виборі нового гетьмана, козацька верхівка вирішила використати досвід польської шляхти. Якщо уважно прочитати текст, так званої, «Конституції Пилипа Орлика», то можна побачити, що головний її сенс у тому, щоб обмежити владу гетьмана на користь … генеральних старшин…, які мали намір контролювати кожен крок гетьмана. Вони домагалися права постійно знаходитися при ньому, бути в курсі його листування, обумовили навіть, що гетьман не має права використовувати своїх палацових слуг ні для військових справ, ні для ради, ні для доповіді. Усі справи мають вестися через старшин. Обумовили навіть такий курйозний пункт, як вставання перед гетьманом. Генеральні старшини вважали вставання приниженням для себе і записали в договір, що стоятимуть перед гетьманом, тільки в особливих випадках. Швидше за все, малися на увазі офіційні прийоми. І найголовніше, магнати збиралися контролювати фінанси гетьмана.Більше того, спеціально обумовили, що гетьман не має права розпоряджатися військовою скарбницею.Основні фінансові потоки повинні були йти через одного з старшин, через генерального підскарбія. А, як відомо, без можливості розпоряджатися фінансами будь-яка влада є номінальною. Таким чином, згідно з угодою «ясновельможний гетьман» ставав пішаком у руках старшин. І мабуть те, що Орлик пішов на таке, показує, що він не був лідером в глибині душі. Жоден справжній вождь не погодився б правити в таких умовах, коли в нього відбирали реальні важелі правління. Такий документ могла підписати тільки людина, яка не думає про відповідальність перед народом, а лише бажаюча отримати булаву всяку ціну. Або людина спочатку не збирається виконувати договір.

Пилип Орлик на момент створення тексту договору був одним із старшин і готовий був іти на будь-які поступки своїм колегам, заради жаданої булави.

Апологети, так званої «Конституції Філіпа Орліка» стверджують, що цей документ, пронизаний турботою про простих. Але це далеко  не так. Про «простих» людей говориться дуже мало і вибірково. Куди менше, ніж про генеральних старшин і полковників. Причому «піклується» про народ старшина виключно з корисливих мотивів. У пункті 10 так прямо і сказано, що спустошливі побори, змушують людей бігти в чужі краї. Ясно, що при такій політиці Україна може незабаром стати безлюдною. До речі, цей пункт ще раз підтверджує, що документ складено виключно на користь генеральних старшин, а не всього правлячого класу. У ті часи за своїми інтересами дрібні дворяни нерідко протистояли боярам і князям, а дрібна шляхта – магнатам. Приховані протиріччя всередині правлячого класу простежуються і в «Конституції Пилипа Орлика». Зверніть увагу, що не генеральним старшинам, а полковникам, сотникам, отаманам забороняється насильницькі захоплення землі, конфіскація майна, примус ремісників до роботи без оплати…

Однак, як-би там не було, слід сказати, що «Конституція Філіпа Орліка» це дійсно цінний історичний документ. Якщо читати його уважно можна багато дізнатися про те, як жила України на початку XVIII століття. Так глава 14 докладно описує один з видів поборів, який очевидно так всіх «дістав», що йому присвячена окрема велика глава. За часів Мазепи Україною снували численні клерки, що виконують ті чи інші доручення вельмож. Приїжджаючи в провінцію вони вимагали собі коней, підвід, банкетів, грошей, дарів, вимагали безкоштовно лагодити свої карети і шити одяг своїм слугам. При цьому вони матюкалися, били провінційних чиновників нагайками. У той час так було вигідно грабувати залякану провінцію, що деякі навіть самі собі вигадували доручення, щоб нажитися. Причому місцева влада не опиралися цьому, а навпаки самі були ініціаторами. Вони за казенний рахунок влаштовували з проїжджими пиятики і розподіляли між собою продукти, а гроші списували на зустріч приїжджих.

Слід звернути увагу, що поряд з терміном «Україна» в договорі використовується термін «Малоросія».Тобто Орлік та його оточення відчували себе малоросами…

Обсудить у себя 0
Комментарии (0)
Чтобы комментировать надо зарегистрироваться или если вы уже регистрировались войти в свой аккаунт.

Войти через социальные сети:

Aleksej Savchyn
Aleksej Savchyn
Был на сайте никогда
Provisnuk@i.ua
Читателей: 4 Опыт: 0 Карма: 1
все 1 Мои друзья